Навіть з смутком, мабуть, не обвінчана,
З буйним вітром, з дощем проливним
Лиш душа, що нага й не захищена,
Поєдналась із світом оцим…
Зорі сумно, чомусь, так виспівують,
Уплітаючись в коси вінком,
Як вуаллю огорнуті сумерком,
Витанцьовують ніжним танком…
Не обвінчана щастям із долею,
Не прийняли мій шлюб й Небеса,
Норов мій є міцною опорою,
То ж свій путь я здолаю одна.
Не обвінчана, Богом охрещена,
Огортаюсь лише в молитви,
Бо для мене Всевишнім начертані,
Мабуть, інші для чогось шляхи.
15.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
