Якщо подумати нам про долю:
У когось рівна, як крокви скат.
Кривенька в когось, за них я молю.
Постую в піст, рамадан, шабат.
Якщо подумати нам про сонце:
Комусь воно обпекло боки,
Комусь ласкаво гріє віконце,
А третім дало міцні смаки.
Якщо подумати про цей вечір:
То хтось заснув, заманивши сон,
А хтось в дорогу збирає речі,
Бо більше разом не в унісон.
Нас так багато, ми такі різні,
І нас оточує різне все;
Думки такі небезпечно наскрізні,
Що розривають життя корсет.
І все назовні із нього рветься,
Історій житих, ладів і доль.
Аж настрій звідкись такий береться,
Що забуваєш про власну роль.
