Чому людина така щаслива?
Чому осінь така сумна?
Кожен з них свої має крила:
Осінь з золота, людина — з добра.
Вони спільного мають... нічого,
Але кожен наповнює мить .
Люди палять золотооку,
А вона їм сумніше горить.
І цей дим пролітає над кожним,
Запах мрії дитячого сну.
Не шукайте золота, люди,
Бо загубите свою весну.
І нехай осінь в золоті вічна,
А людина — в митті добра.
Усе золото цілого світу
Не дорожче одного життя.
Не дорожче одної любови,
Не дорожче сумної сльози.
Що дорожче молитви до Бога?
Мить, коли нас зачали батьки?
Оце туть справжні крила родяться,
У молитві за наших дітей.
І добро у гніздечку зростає,
Щоб других окриляти людей.
Олександр Кармишев
16.11.2020
