Чудовий вдавсь зимовий день!
Іскриться сніг на сонці.
Пташки наспівують пісень
в садочку під віконцем.
Прокинувся, на ноги встав,
а сніг рипить із ранку.
Мороз в лід річку закував –
негайно на рибалку!
Зібрався швидко, на ходу
вдів свою одяганку
і вже з плішнею на льоду
пробив враз ополонку,
взяв в руку вудочку свою,
вдів мотиля наживо.
Чи щось зловлю, а чи не зловлю –
то навіть не важливо.
Сяду на ящик і підставлю
до сонця спину,
плечі і душу я розправлю,
і трохи відпочину.
А чом би й ні? Чудовий день,
та ще й неділя!
Просиджу на льоду, як пень,
серед довкілля,
послухаю, що каже тиша
нам вдвох із тінню,
як вітер очерет колише
у мерехтінні.
Свіже повітря бадьорить
мій кожен подих.
Здається, це – щаслива мить –
усім на подив.
