День як день, що йому додати?
Птахи і небо, радість і журба.
Іду я знов дорогою своєю,
Навколо осі крутиться земля.
Навколо сотні долей і стежинок
Укриті то у радість, то в журбу,
А гіркота полині між травинок —
Від горя хтось роняв тяжку сльозу.
«Кохає? Не кохає?» Полетіли
По світу білі мрії пелюсток
І сонячні голівки поклонили
Ромашки без волосся до зірок.
Річки в долинах пахнуть, не уйняти,
Така волога запашна трава!
Чебрець не встиг і голову здійняти,
Як прокотилася долиною коса.
І доля є такая не на втіху,
Не заздри ні ромашці й чебрецю —
Для кожного стежина є на небо,
Для кожного є місце у раю.
Олександр Кармишев
05.02.2021
