Українській матері з Буковини Тетяні Мамчій, у якої загинули у Російсько-Українській війні 2 сини (13.07.2016 – Станіслав і 13.04.2021 - Олексій)
Застогнала Буковина,
Закричала мати –
Сина й другого убили
В борні супостати.
«Нема більше Олексія,
Нема й Станіслава…
Будь же проклята, Росіє,» –
Голосить Свалява.
Трьох синочків спородила
Матінка крилатих,
Совістю нагородила,
А не сріблом-златом.
На трьох синів-соколиків
Серденько ділила,
Готувала смаколики,
За всіх і молилась.
Аби Господь їх живими
Повернув додому,
Пишалася вона ними,
Хоч і мала втому.
Двічі вцілили у серце
Материнське, кволе:
Два синочки впали в герці
У Донецькім полі.
Плаче ненька, плаче бідна…
Гори заніміли…
Два ж синочки її рідні
У небо злетіли…
Не сидітимуть рядочком
За столом русяві,
Міцні, гарні, мов дубочки…
Залишиться слава.
Стоїть вона, напівмертва,
Личенько зчорніло…
За тисячі кілометрів
Була б полетіла,
Аби дітей врятувати
Й свою Україну,
Захистить народ від «вати»,
Билась до загину б.
За що ж, Боже, такі муки
Ти їй посилаєш?
Промосковських чорних круків
Чом не покараєш?
Чи ж то мало вже народу
Полягло за волю,
За зернятка свого роду,
За Вкраїнську долю?!
15.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Ой прийде на них кара, ой прийде! За Богом обрану Україну і за кожну смерть Богом обраного народу.
Такі вірші пронизують серце і душу.
СЛАВА ГЕРОЯМ!
СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
