Не чути слів, ти так далеко,
Але летять твої думки.
Їх розпізнати мені легко,
Складу з мовчання сторінки.
Ось зараз ти біля вікна,
І знаю: думаєш про мене.
Можливо, й ждеш мого дзвінка,
Та добре знаєш, що даремно.
У хаті темінь, усі сплять,
А ти все ходиш по кімнаті.
Думки не в змозі відганять,
Вони уперті і завзяті.
Ти озирнувся раз, чи два,
Здалося - я ось за спиною.
А за вікном завіса дощова,
Хлюпоче дощ холодною весною.
А я почути хочу голос
І твоє тихе: Тебе жду.
Але тепер все йде по колу,
Твоє бажання украду.
І не тому, що уже ранок,
Стомилась мріями душа.
(Усі бажання спив й світанок).
Душа спочити вируша...
