Людська душа...вона така тендітна,
А скільки є на ній синців та ран,
З яких краплина болю непомітно
Колись впадала в цілий океан...
І скільки б тіло в світ не усміхалось -
Душа в жалю знивала у кутку
Словами на вустах, які мовчали,
Дзвінкіше за гірську стрімку ріку...
У кожного із нас свої печалі,
Чекання, втрати, зустрічі, любов...
По різному всі крутимо педалі,
По різному вирує в тілі кров.
За гордими поставами - хвороби,
А часто, за прикрасами - банкрут,
За рішеннями - сумніви та спроби,
За щастям - шлях розкаянь і спокут...
За кожним "я люблю" - душі тремтіння,
За натовпом - лиш тиша й самота,
За частою незрячістю - прозріння,
За складністю - невинна простота...
За успіхом на знимках - неспроможність,
За крахом - часто успіх, навпаки,
За помстою та заздрістю - побожність,
В солодких деферамбах - хробаки.
За радісним "привіт" - розлучень рани,
А після слів прологу - епілог,
Де поміж них - і джунглі...і бархани...
Де в кожнім " я не витримаю" - Бог.
***
Цікава, мудра, душевна лірика, яка нікого не залишає байдужим!
