Рано осінь прийшла у замріяний гай,
Де зустрілися ми випадково, –
Золотилося листя опале між трав
І, сухе, шелестіло шовково.
Це неголосно в листі сухому шумів,
Награвав серенаду осінню,
Ледь вловиму мелодію, тиху, без слів,
Вітер долі легким шелестінням.
Ця осіння мелодія шелестом трав
І кружлянням пожовклого листя
Про забуте кохання нагадує нам
І, напевне, про щось особисте.
Погляд твій у душі почуття сколихнув,
Пригадалися біль і страждання.
За мелодію цю я сховаю свій сум,
І любові слова за мовчанням.
Я давно пробудилась, і встала від сну,
І повільно тебе забуваю…
Як червоне вино, так для мене ти був,
І тепер ще від погляду тану…
01.10.2014
