Олександре, мені дуже сподобався вірш! Я хотів би віддати належне тому, як Ви добре обізнані, вправно віршуєте, маєте неабияке почуття гумору, наводите обґрунтовані міркування! Перелічу свої відомості, про які я згадав читаючи вірш. Анекдот: «Дехто каже, ніби я не вмію розмовляти українською мовою. Так от, на хіба таке казати? Наскрізь воно мені потрібно?». За радянських часів жартували, що в Києві залишилися незайманими лише постать з мечем та щитом на горі і кобила Щорса. Президент Леонід Кравчук підтвердив, що в юності він підробляв натурщиком у скульптора. До речі, на зустрічі з президентом США, який дістав «фірмові» цигарки «President», Кравчук вийняв з кишені іменні – «LM», тобто, – «Леонід Макарович». Згідно з довідниками, немає нормативного українського слова «підноготна» (хоча Word не підкреслює…). Ви написали через літеру «а», але це – від слова «нігті» (правда, добута під тортурами), тобто, мало б бути «піднОготна». За часів роботи Щорса в Києві та області, в Білій Церкві заарештували прадіда Дастіна Гофмана. Дід Дастіна приїхав з Америки його визволяти, але також був заарештований. Більшовики всіх знищили. Дастін Гофман заплакав, коли розповідав по американському ТБ історію своєї родини.
Гарний вірш! На мою думку, він корисний, тому що треба взнавати і не забувати історію, яка зрештою сама розставить все по своїх місцях.
