Після нас пройдуть теплі дощі,
Запах трав навіє як ми любили...
Як надіялися, вірили і жили,
Як співали пісні, посміхалися і раділи.
У тумані на волі, наче почуються голоси.
Наші розмови... Як ми по вечорах гомоніли...
І заспіває соловей десь у лісі у тиші,
Як символ того, що ми завжди щастя хотіли.
Сонце когось на світанку обійме
Ніжно, наче мама маля обіймає
І верба над рікою прошепоче одне:
"Ти живи... Життя швидко минає..."
