Він все життя її любив
Вони були мов одне ціле,
Ні, не любив - боготворив:
Життя не йшло, воно - летіло.
Вона мов квітка чарівна
Цвіла для нього дні та ночі,
Хто їм це щастя напророчив?:
В житті їм квітнула весна.
Так промайнуло стільки літ,
Комусь багато, їм - так мало:
Не встигла все - недокохала:
Для нього зупинився світ...
Накинула смерть палантин,
І тільки спогади про щастя...
Вн п'є щодня їх як причастя
Сивий як лебідь... І один...
Сумує без лебідки небо,
Як він запалює свічу:
"Я теж полинув би до тебе,
З одним крилом не долечу..."
А вона зіркою йому
З неба освічує дорогу,
Вони обоє вдячні Богу
Тільки вони - знають чому.
Галина Грицина.
