Вздовж вулиці всі люди на колінах
Їх гіркі сльози падають під ноги,
Привіз "груз 200" мамі з татом сина
Була останньою для нього ця дорога.
Для всіх він рідний був - своя дитина
І небо хмурилось - громи били тривогу,
А поруч тихо плакала - єдина
Вона зустріти мріяла живого...
Коли пішов - вернутись сподівався
Сказав: Чекай, вернусь - будеш моєю...
За спину він чужу там не ховався
Через війну не бути їм сім'єю...
Чому мій сину: - так ридає мати...
За що: - схилився тато на коліна...
За рідний край: - відповіли солдати
Бо він любив вас всіх і Україну.
Галина Грицина.
