Крутилось листя в вальсі безконечнім,
Ховала осінь смуток у гіллі.
Хоч так недавно тепло і сердечно
Горнулось сонце крильми до землі.
Хоч так недавно квіти веселились
В рожевих барвах променів-вогнів.
Тепер усе, усе кудись поділось:
Мов хтось тужити вмисно захотів.
Ширяв лише в зів’ялих травах вітер,
Час від часу здіймаючись до хмар,
Щоби дощем журбу осінню змити
Й згасити літніх спогадів пожар.
