Я йшла щаслива, стоптані сандалі
Все йшла замріяна: «А що буде далі?"
І шлях мій чистий, жодних перешкод
Куди прямую? Скільки там пригод?
Я йшла все швидше наче поспішаю
Куди? Для чого? Зовсім не гадаю
Та у душі я впевнена, так треба
Я йду туди, де завжди мирне небо
Тривога лиш, навколо ні душі
І тиша смутна, тягарем на плечі
Та я все йду, до краю, до межі
Самотнє серце, що бажає втечі
І з кожним кроком наче відриваю
Себе від смутного й болючого життя
Та де цей шлях назад, його немає
Не повернусь, туди немає вороття!
