Я світ пізнавала скоріш не з газет,
Чи книг, а чи радіо тощо,
Не чула тоді я і про інтернет,
Не відала, що таке проща.
Я світ пізнавала із прози життя,
Набувши синці, шрами, рани,
Боялась найбільше утрапить в сміття,
Життя ж було багатогранне.
Я світ пізнавала таким, як він є,
Без жодних прикрас кольорових,
І думку, і бачення мала своє,
Про роль берегів Дніпрових.
Я світ пізнавала, як тільки могла,
Збирала знання по краплині,
Не просто дитині з глухого села
Зліпити із себе людину.
Я світ пізнавала крізь призму людей,
Училась любить і страждати,
Зустріла і той найважливіший день,
Коли нарекли мене «мати».
Я і дотепер іще світ пізнаю,
Бо це всім наукам – наука,
Якби ж люди мудрість, набуту свою,
Могли передати онукам.
26.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний філософський твір, Аню! 
