Тобі лиш тридцять. Молода й красива,
Як знатна панна, гордо йдеш вперед.
Скажи, Вкраїно, де черпаєш сили?
Бо ж твоя доля - не солодкий мед.
А твоя доля - ранена пташина,
Що крил не опускає ні на мить.
І доленька твоя - мов та билина,
Що тягнеться до сонця, у блакить.
Віки минають, люди і події,
Ми пишемо історію свою.
О скільки зустрічалось лиходіїв,
І ти їх подолала у бою.
Тобі лиш тридцять. Дорога країно!
Цвітуть так рясно знов твої сади.
Не дав Господь упасти на коліна
І зникнути із карти назавжди.
Моя Вкраїно, горда й незалежна!
Моя Вкраїно, мужня й молода!
Твоя могутність у віках безмежна
І твоя велич у віках жива.
