Думали московіти, що вони – друга армія світу,
Що їхні воїни – не люди, а якісь супер-герої,
Що вони мають право ламати встановлені кордони, стинати голови цвіту,
Бо у них ракет достобіса і всілякої іншої зброї,
Думали, схід і південь їм хліб піднесуть, букетами вкриють дорогу,
Подякують за те, що ракетами й танками прийшли їх визволяти від нацистів,
Що за три дні вони візьмуть Київ, легко й швидко здобудуть перемогу,
Зітруть у порох націю праце- й волелюбців, вишивальників і бандуристіів.
Думали, українці злякаються, коли знесуть їхні доми, лікарні, садки і школи,
Піднімуть білий прапор, покоряться злій, не мудрій, але грізній силі?
Сховають свою гідність до шухляди, як тіла перед дощем у вулику бджоли,
Повісять замки на уста, натягнуть на очі сплетені без жодних зазорів брилі.
Думали … Але не сталося так, як їм гадалось. Українці згуртувалися між собою.
Не хліб і сіль подали на таці тим, які неспокій принесли матері та дитяті.
Найбільш бойові й завзяті вступили до війська, стали до бою.
- Пригощайтеся, - мовили, вогню «гостям» наливаючи до мисок, - рашисти прокляті!
В тилу й по закордонах українці теж не сиділи, склавши руки, -
Плели захисні сітки, їжу готували, співали про Україну під звуки гітари,
Гроші збирали на амуніцію та інші необхідні військові штуки,
Автівки купували, фарбували. Зібрали навіть на чотири байрактари.
Європа й Америка дивується духові українців, прапор їхній щедро кропить духами,
Приймає біженців із розбитих міст, вручає її представникам при зустрічі квіти,
Та довго думає, що й коли зі зброї ЗСУ дати, а українці ж... щодня до неба птахами,
І не тільки військові, а й цивільні, в тому числі, як це не гірко сприймати, й діти.
Треба знімати з московського тіла капелюх вседозволеності, імперський плащик.
Стратегію і тактику щодо кроків Московії всім притомним світом виробляти.
Не відкладати безкомпромісність та рішучість в діях у довгий ящик,
Бо завтра може не тільки для багатьох мешканців України, а й для пів світу не настати.
Усе ж я вірю що Україна справиться з бідою, яка в лютому ракетою влетіла на її ґанок,
Зіпреться на плече дружніх країн, відчує теплу, міцну руку Бога.
І так, як опісля безпросвітньої ночі на землю приходить ясний світанок,
Прийде до неї після всіх тягот війни освітлена сонцем віри, здобута силою волі перемога.
28.06. 22 р. Любов Пікас
ВІРМО І ДІЙМО!
ВІРМО І ДІЙМО!
ID:
951714
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 28.06.2022 12:02:53
© дата внесення змiн: 28.06.2023 22:01:45
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
"Треба якось знімати з московського тіла імперський плащик.
