Милуюсь!
Над водою лебеді ідуть
І в вирій за собою вони мене зовуть.
Які красиві птахи і рухи всі природні.
Два білих, білих, решта сірі.
Грація, рухи - не передати.
Як таких красенів не смакувати.
Моменти, миті, щастя хвилини.
Спостерігаю та посміхаюсь.
В Дарі творіння я розстворяюсь.
Бор сосновий, річка, став.
Це куточки для душі,
Там пишу тобі вірші.
І в вербі і в осоці щось найду я для душі.
Ти берізонька у полі,
При дорозі - ти тополя.
Образ твій спостерігаю.
Все живе приображаю.
Ти лебідонька моя.
Сонечком ти зранку сходиш.
Промінцями обнімаєш.
Радуєш, чаруєш, маниш.
Взір мій завжди там де ти.
Образ твій я оживляю.
Віртуальний світ навколо.
Все таке, яким здається.
Але сердце б'ється, б'ється
Мов ті крила лебедені
А в ефірі чуєм звук
Той, що кличе за собою, що єднає нас з тобою.
В небо двері відчиняє.
І в портал лиш нас впускає.
Мов два лебеді ми там.
Висота там неймовірна.
Тіло тут, а там душа
В нас єдина, нероздільна.
Вона в цей момент сіяє
Розум наш відпочиває.
Вітер в Небі нас гойдає.
В кому лебідь, той це знає
Всім нутром це відчуває.
Лебідь ніжна ти моя
Там де ти, там поряд й я.
Супер! 
Скільки ніжності.... 
22: 
