Рими - життя то світлини,
Реалізовані, не сфокусовані,
Не акцентовані миті буття.
Поступи, кроки душі - вірші.
Рими мов діти,
Вам не можливо вже не радіти.
Поряд зі мною вони.
Різні і схожі , рідні, мої,
Прояв крупинок моєї душі.
Дітки, щасливії дітки мої.
Ось написав, щось ожило,
Тут зазвучало, там пролунало.
Тихо присіло,
Серце заділо.
Дитя пригорнулось,
Мені посміхнулось.
Обійми розкрило й до мене біжить.
Дітки мої як вас не любить.
Суму і радості кожна є мить.
Вас зустрічаю, з вами сумую,
Вічно у кожній римі живу я.
Світлина ніжно посміхнулась, в мені минуле колихнулось
Світлини вміють говорити,
Тебе не можна не любити.
Багато хочеш так сказати,
Але продовжуєш мовчати.
Ти, ти, ти, світлино - оживи.
Вуста медові, читаю все я по губам.
Тебе ти ж знаєш не віддам.
Не наближаю, віддаляю, та вже ж тебе одну кохаю.
Світлини вміють говорити,
Тебе не можна не любити.
Кохаєш-знаю, хотіла ж,
Я ж не вибачаю, ми не поп'ємо більше чаю, хоч за тобою теж скучаю.
ID:
967128
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.12.2022 14:17:02
© дата внесення змiн: 02.12.2022 18:15:17
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже гарно! 
Хай Муза не покидає Вас! Успіхів і натхнення! 
