Тужну пісню клен,
гілля до небес,
Щирий диригент – вітер…
– Роз повій душі,
я пойму тебе
Між мережані віти.
– Друже, чи не змерз,
в білосніжний день?
Дивишся з висот мудро;
Бо ж не в перший раз,
сміло бодай де,
Бурям підставлять чуба.
– Дивними нараз,
люди постають –
Ладять ось навкруг в мирі,…
Несподівано,
палять там і тут
Все й самі немов, в тирі.
Не візьму я в толк…,
відповів й замовк,
Сивий поряд клен, стойма.
– Що скажу я сам
цим ось дзвонарям?,
Хоч тривожно так дзвонять…
09.01.2023 р.
