Сунула ніч над селами зловіще..
Пищали свині дико по хлівах.
А люди сплять, над ними місяць дише..
Їм дивні сни мовчали в головах.
Холодний вітер над хатами свище..
димки з комінів лізли до небес.
Востаннє хтось сьогодні дише,
на свій чекає витончений хрест.
Пси гавкали, їм відповідь собача..
Гули у лісі голодом вовки.
Кожен творець свого, а от удача
прийде лише у правильні думки.
До ранку мало зовсім залишилось
і знов людське творіння забурлить.
Кому нічого зовсім не приснилось,
нехай цей день до іншого проспить.
Все статись так судиться на землі:
що замовчить, а що десь загримить.
Приціли вже чекають на чолі,
тепер усе - лише навколо мить .
Зловіще зло стрибає із голів
і десь, комусь такі жахи наснились.
Когось, хтось в світ чекати не хотів..
За когось в Бога з вірою просились.
І знову ніч за правилом поверне..
Нові закони хаосу внесе.
Напевне, щось величне. Чи мізерне ..
Даремне. Не даремне. Знищить. І спасе.
Мабуть усе. Тепер мабуть усе ..
Спина прибита.. тіло спить, мовчить.
У мандри містики моє суто несе..
понад землею грішною летить.
10 січня 2023, 00:33
Бокиївщина
