Ця, жінка ,так схожа на мальву-ружу
Сяє ,як квіточка у бутоні.
Я, думаю лиш, про неї і тужу-
Чую голос у акордеоні.
Ти, є сонячна казка , мій тихий рай,
Моя чарівна квітка любові.
Пісню про кохання мені заспівай
І засолоди душу у слові.
Я намалюю тобі зоряну ніч
Поміж зір віднайду зірку щастя.
Як любиш ,то в цю мить мене ти, поклич
Усміхнись, бо ти, - душі причастя.
Ця ,жінка ,так схожа на мальву -ружу
Краса її недосяжна для всіх.
Навіть ,як зронить пелюстя в калюжу
Вона прекрасна і в зиму і в сніг.
Гарно! 
