Перший взвод, друга рота
Бій веде морська піхота.
Ангелочки в дітей взяли,
Захистити обіцяли.
Ангел кулі відвертає,
Воїн діток захищає.
Бій не рівний, бій страшний
Непохитний анлег мій.
В серці кожного бійця
Іскра світла лиш сія.
Ворог паде на коліна
За це молиться Вкраїна.
Скоро скінчитья війна.
Всім захватчикам - хана.
Темно-синії берети
Захистять нашу планету.
Героїчна в нас піхота,
Це не фільм "Девята рота".
Підготовлені бійці,
Наші хлопці удальці.
Основний тягар війни
На піхоту знов лягає,
Їх багато погибає.
Та за кожне їх життя Ангел сотню забирає,
Світлом й полумям сіяє.
Слава вічна у бою.
Вічно всі живі й в строю.
Нас нікому не здолати.
Слід все це закарбувати.
Ми на тілі ворогів
Залишили тьму слідів.
Та не всі нажаль напали.
Ті, що цю війну почали
В поле брані не підуть.
В бункерах вони живуть.
Криси з кораблів втекли
Та під землю залягли.
Саранчу вони розводять,
Всіх в оману лиш заводять,
Всіх насильно в бій женуть.
Всі в останній бій вже йдуть.
Не самі, вони в вогні, Аду орди з підземлі.
Служать орки Сатані.
Світло ніч цю переможе,
Піхотинець наш це зможе,
Без снарядів, всласноруч
Він долає сотні туч.
Спопеляє саранчу.
Знову бій.
Насовується туча,
Мла небо покрива,
Грюкоче грім,
Лютує буря злюча,
Безумству краю вже нема.
Та в серці вогник майорить,
Нас піхотинець захистить.
Коктель Молотова
Війна лікарство від морщин,
Набрав вже оберти цей млин.
І не мене лише дратує
Як знов петрушка провокує.
Знімає новий він вже фільм,
Про нові ліки від морщин.
Казали блогери , віщали.
Як всі вони усіх достали.
Санкції місяць, два
Й скінчиться ця страшна війна.
Розруха в них, зуби на полках,
Бідність, злидні, голод.
Та перемоги все ж нема.
Зброю сучасну нам давали,
Чомусь із рук не випускали.
Снарядів й куль не вистачало.
З екранів віщало, мичало.
Як всіх усе оце достало.
Нам в голову знов закладають,
Картинки, образи внушають.
Страхіття й горе предвіщають.
Які коктелі?
Чиї горять кругом оселі?
Ще більше жертв .
Все це покажуть?
Й страшнішу зброю знов закажують.
Яка поступить через рік.
Сміх крізь сльози, гори трупів.
Куди усе це заведе?
Чого від нас весь світ ще жде?
Нам аплодують, ми на арені чи на сцені?
Всіх до останнього тут вб'ють?
Ми розчаруєм.
Тих, хто керує більш не чуєм.
Глухі й сліпі, зате живі.
Ми будем жити на Землі.
ID:
974807
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.02.2023 08:38:14
© дата внесення змiн: 24.02.2023 16:17:35
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
