Летять літа. У долечінь спішать,
Долаючи полин розчарування,
Але любов’ю повниться душа,
Бо ж смак пізнала пізнього кохання.
Вона незримі струни напина
У ранах потривоженого серця,
Адже прийшла непрохана війна
І впали тисячі в нерівнім герці.
О, де мені знайти оті слова,
В яких би всю любов мою вмістити,
Допоки серце терпне і співа,
Молитвою щоб вибір освятити.
Несу її крізь морок сивих днів,
Обпечених російською війною
Проти землі моєї і рідні,
Тому й любов моя стає сумною.
Та скільки б нас не мучив супостат,
Одну з усіх обрали ми дорогу,
І сили духу маємо доста,
Аби в війні здобути ПЕРЕМОГУ!
16.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
Гарно сказано. Любов таких щирих сердець і рятує і оберігає тих, хто зараз рятує вже сам світ від навали орди zла, і допомагає здобути перемогу. З повагою і теплом душі.
