Заросли вже дороги,
Заросли бур'яном.
Аж зводить вже ноги,
Попереду підйом.
Зацвів бузок,
З ніг валить сон.
Старий садок.
Знов під уклон.
Между Адом и Раем.
Между Адом и Раем Изгибы любви,
По борозде между ними входи.
Долго и томно меня возлюби..
Между Раем и Адом туннели любви.
Межзвездным скитальцем в них ты броди.
Не пересылка и не чистилище,
Для тебя одного это вместилище.
За тысячи лет станешь огнем,
Креативным чертом.
Между Адом и Раем Изгибы любви,
Своим ты хвостом там поверти,
Рожками косы мои расплети.
За тысячи лет станешь огнем,
Выжгу в тебе крест я костром.
Между Адом и Раем Изгибы любви,
По глубже в меня между ними входи.
Между Адом и Раем мы пошалим,
Между Адом и Раем буду я с ним.
Между Адом и Раем дверь в никуда.
Хрящик любви вставь ты туда.
Восмнадцать лет
Все хорошо,
Но это не то.
Нету улета, чувства полета.
Восемнадцать - вход в бесконечность,
К черту беспечность,
Выход за грани,
Легкость от лани,
Шаг в небеса.
Все хорошо,
Это и то.
Время пришло.
Что то нашло.
День перемоги чи день примерення?
День примирення святкуєм,
Над собою знов глузуєм.
Перемогу в дідів вкрали,
Ми ж себе лиш обікрали.
З Росією примирення?
Квітневі жарти.
Чартерні рейси для ЗСУ,
Всі оліхархи більш не літають,
Хлопцям, бійцям допомогають,
Ранених хлопців Європа лікує,
Там медицина для них безкоштовна,
Захистників ставлять на ноги,
Життя найцінніше,
Вони найдорожчі,
Наш президент указ підписав,
Лайнер й машини свої їм віддав.
Міліардерів в нас більш не буде,
Повне примерення , чуєте люди.
Все для гостей, все для людей,
Білий можливо піднімуть вже стяг.
Росія до літа капітулює,
Весь світ гаманцем з нею ж воює.
Другий фронт москалів добиває,
Здоровий глузд перемагає.
Чи ви скажіть світ вже змінився та хто із ким тут примирився ?
Хто раші ви скажіть вклонився, просто фашизм знов відродився.
Свята ж трудяжчим відмінили,
На фронт всіх знову відрядили.
То про яке примерення йде мова?
Чому постійно новітня історія, кровоточать рани,
Чому постійно брешуть екрани?
Чому керують нами хами?
Співали ж оди визволителям,
Які народ депортували
Та росіян тут заселяли.
Були вже ж наче примирились
Та знову ж бачите сказились.
Постійне переселення,
Періодична війна,
Перемога чия?
Чи ви скажіть світ вже змінився та хто із ким тут примирився ?
Хто раші ви скажіть вклонився, просто фашизм знов відродився.
Свята ж трудяжчим відмінили,
На фронт всіх знову відрядили.
Не рахував))) Але вважаю що на кілограм правди у нас дев'ять брехні. Так! від брехні теж є користь,але тільки тоді,коли вона прикриває правду від якої залежить чиєсь життя. моя думка така.
Ви заторкнули цікаву тему і багато питань над якими думали і будуть думати люди.
Чия земля? - Богова. А хто нею користується то вже питання.
Дякую за коментар. Земля - планета, вона навіть не власність бога так як і людина, люди на ній колоніаністи та захватчики, все під асфальт закатали, все добули з її надр, а по якому праву? Вірш не про це. Хто нею користується я те ж в вірші не запитував і не звучало про це, там про те, хто її захватив, підло, грамотно, підступно. До революції її мали, ті хто дійсно на ній працювали, піт та кров за неї проливали, них її відібрали , внушивши утопічну байочку про загальнонародне добро, що вона народна, а тих, хто не захотів на комуняк горбатитись просто на колиму, а от незалежність так в 91 гарно розповідали, які ми багаті, що точно як зараз все буде Україна і хто всі ресурси прихватив та змінивши Костутуцію власність за собою узаконив? Хто реальні власники земельник угідь, прибуткових підприємств України? Простий народ? - Ні. Бандити і іноземці, вони не поділили доходи і розвязали цю кляту війну. Якщо хтось скаже про розпаювання, що земля власність пайовиків - повна брехня, хтось працював місяць отримав пай, хтось все життя, його батьки діди і нічого не отримав, голови колгоспів через своїх родичів прихватили поля, банкіри і бандити через керівників та бухгалтерів заводи і фабрики, а всі - дирочку від бублика, комусь дали кісточку в вигляді паю, щоб це не помітно було, а реальні власники з Німеччини та Росії у землі і хліба українського, вони своє зерно і вивозять, рапсом землю та кукурузою добивають. Чия вона це риторичне запитання. Щоб задумались. Наші тут комунальні платіжки та кредитні зобовязання лише.
Коли пишуть правда тут... не вірю. Правди не було і не буде. Істина спотворена, честь зплюндрована, совість продана, духовні цінності закопані, прекрасне і в пустелі проросте та швидко відцвіте, хаос завжди панує. Гарно, добре люди жили та недовго.