У сільському клубі нашім,
виграє все радіола –
У перервах, під баян
танцюють пари, комсомолу.
У дворі бузковий запах
і цикади, і Венера…
"Пой солдат, пой" – там зі сцени
прозвучить моя прем'єра.
Прийде все ж пора – на марші,
піт солдатський сам спізнаєш,
Доленька твоя та інших
так не хитрая, простая.
Глядь, під небом різним, різним –
пролетять роки, злотії;
З дзеркала нараз глядить вже –
мужичок, волосся сиві…
Тож життя, дар всім нам неба,
Мами – з Татусем кохались,
Доля їх куди складніша,
бо шляхи крізь війни велись,
Рідних не дорахувались
і чого лиш не зазнали?
Думали, що жах останній!?
Не гадали б, як щоб знали…
Птаха Гамаюн, скажи нам –
ти зозулі передбачень
Віщувать давала право,
сама ж мудра в світі наче?
Так скажи, коли вже Божа
мудрість стане за основу,
Совість, збудуться з Любов'ю,
світ щасливий стане, Новий?
21.06.2023 р.
Цього, напевне, і сама птаха Гамаюн не знає, так усе переплуталось на цьому світі!
