Байдужістю крізь відстані і роки
В душі моїй порвали Ви струну.
Та, не зважаючи на цю жорстокість,
Я Вам любов назад не поверну!
Вона живе в мені з тих пір, як з Вашим
Моє забилось серце в унісон,
Відтоді, як я наяву побачив
Найяскравіший свій юнацький сон.
Кохання перше! Та не забарилась
І перша зрада – вдарила, як грім.
Над почуттям моїм Ви поглумились.
Воно для Вас – як для актора грим.
Ті вірші, що писав я “до шухляди”,
Колись Вам сподівався прочитать
В готовності пробачить Вашу зраду.
Зневагу ж не збираюсь пробачать.
Тож хай любов лишається зі мною –
Вона ж бо – перша в мене, не у Вас.
Хай у душі дзвенить вона струною.
А нас із Вами хай розсудить час.
