Коли літа сивінню усміхнуться,
А у душі поселиться жура,
Коли давно ти мама і бабуся,
І думка свердлить: осені пора,
Сприймай усе, як і належить людям,
Радій, що змогу маєш просто жить,
Що завтра й післязавтра в тебе буде,
Що річечка життя твого біжить.
Така є істина життєва в цьому світі,
Й перечить їй ніяк не зможеш ти,
Як осені пора йде після літа,
Так після ночі день іде святий.
17.08.2023.
Ганна Верес Демиденко