Ще ніч в серпневих ніжилась долонях,
Та осінь готувалась зустрічать
Жила ж іще у літечка в полоні,
Зірками багатіла, зазвичай.
Як місяць-серпик вижне зоряницю
І посміхнеться і землі, й воді,
Загляне у незайману криницю,
То здасться, цілий світ йому зрадів.
Вітрець іще дріматиме у горах,
Допоки сонце збудить промінцем,
Воно в тепло і сяйво все загорне
І поцілує кожного в лице.
Народжується ранок на планеті.
Він стежечку нову простеле дню.
Це дійство зачаровує поетів.
Я пору цю також боготворю,
Застряне в росах він, дзвінких і чистих,
Забагряніє після ночі вись…
Хвилини ці святково-урочисті
Навіки в мою пам'ять уп'ялись.
8.05.2023.
Авторка – Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
