РОСТУТЬ МОГИЛИ
РОСТУТЬ МОГИЛИ
Ростуть могили, наче ті гриби,
Всі при́брані красивими вінками.
Коли кінець воєнної доби́?
Коли батьки обіймуться з синами?
Ростуть могили кожен Божий день,
Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.
Церковні дзвони защораз – дзень та й дзень…
Й від втрати знов голосять наші люди.
Ростуть могили…Боже, який жах!
Щодня везуть героя в домовині.
За це у нас в серцях і біль, і страх…
Війна триває, Господи, й по нині.
Ростуть могили, гине неньки цвіт,
Запеклії бої щодня ведуться.
З чола героїв кров стіка – не піт,
Герої наші там на мінах рвуться.
Ростуть могли й краю їм нема
У них лягають і батьки і діти…
О Боже, щоб це все недарма!
Щоб не росли могили – тільки квіти!
15.06.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
***
Ростуть могили, наче ті гриби,
Ростуть вони по нашій Україні.
Куди не глянь – стоять нові хрести,
Лежать герої наші в домовині.
Хороним кожен день їх більше ста
І невідомо скільки ще їх буде,
Плюндруючи нам села і міста
Війна – зміюка хазяйнує всюди.
Щодня на фронті гинуть в нас сини,
Щодня везуть когось з війни додому,
Щодня могили і нові хрести,
Голосять люди і церковні дзвони знову.
Ростуть могили і кінця нема.
Кінця, якого хочуть всі в країні.
О, Боже, щоб це було недарма!
Дай силу й Перемогу Україні!
Зроби, щоб не було вже більш могил,
Щоб повернулися усі з війни до хати,
Щоб цю війну народ наш зупинив,
Щоби живих синів обняла кожна мати.
20.11.2023 р.
©Стефанія Терпеливець, 2023
***
КВІТНИК, ЯКИЙ БОЛИТЬ
Ростуть могили, краю їм нема,
Садити їх нам ворог помагає,
А не росли б, якби не ця війна,
Щодня наш цвіт в могили ті лягає.
Ростуть могили, дуже прикро нам…
Щоб Бог поміг війну цю зупинити,
Щоб шлях в могили не лягав синам,
Аби наш цвіт щодня не хоронити.
Ростуть могили, квітнуть, як квітник,
Їх скроплюють сльозами, як водою,
Не догляда за ними садівник,
І кожна пахне горем і бідою.
Ростуть могили, ліку їм нема,
Ростуть щодня, стає їх більше й більше,
Могили свіжі, но́ві імена,
А нам від цього защораз прикріше.
Ростуть могили, всюди ж бо ростуть,
Та ми хотіли квітники садити,
Щодня із фронту ко́гось – та й везуть,
Бо він поліг, а мав ще жити й жити.
Ростуть могили, цвіт лягає в них,
Домівкою стають вони героям,
І жоден з них пожити ще не встиг,
Їх кожен день наповнювався боєм.
28.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999761
ID:
999764
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 29.11.2023 13:22:22
© дата внесення змiн: 29.11.2023 13:24:19
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
