Хоч красномовно ти мовчиш,
Та перед очі – поїзд дальній,
В якім до зустрічі спішиш
Крізь стук коліс і шум вокзальний.
І ось дарунок – ми удвох,
У дотиках німа є пристрасть,
Бо так чекали в сновидіннях,
Був свідком в цьому лишень Бог.
Є почуттів у фарбах, казка,
Співає осінь в унісон –
Нас полонить бурштину ласка
І не бере нас зовсім сон…
А час крізь пальці, як вода,
Бо наближає розставання –
Півроку знову в спогадах,
Де буть в зажури у кружлянні…
В'ячеслав Шикалович
07.11.1967 р. - 26.12.2023 р.
