Мав пес Сірко поважний вік
І стаж роботи в охороні.
Чекав на свято - Новий рік,
Посивіли вже хвіст і скроні.
Господар добрий в нього був
І завжди була кістка в мисці.
Той пес Сірко вже носом чув,
Що свято йде, вже близько близько.
А запах кілька днів гаса
І дражнить носа тому псові.
І холодець і ковбаса,
Он риба смажена готова.
Копчені качки, аж блищать
І порося мале, печене.
Вже йдуть салати прикрашать,
У пляшку л’ють вино зелене.
Картоплю мнуть, вареник варять,
Он вже понесли івасі.
Шашлик на вогнищі зашкварять…
А потім жерти йдуть усі.
Готують так… Ой мамо рідна!
Неначе взавтра всім кінець.
Іде гулянка дуже плідна,
На ранок-скиснув холодець.
Несуть Сірку, у нього свято!
А що хотіли, Новий рік!
Рубає з миски він завзято,
Бо скоро принесуть пиріг.
І так щодня, гульня та п’янка,
Хтось недоїв, або скиса.
Найкраща на весь рік гулянка,
Уже й набридла ковбаса.
Через три дні скандал в родині,
Хазяїн вийде до Сірка,
Цілує,лиє по чарчині,
Така от добрая душа.
Допили пляшку, спить господар,
Сірко колядку заведе.
Лиш в Новий рік така свобода,
Спів-а-є, аж луна гуде!
2.01.24р. Олександр Степан.
