Страшно далеко хтось неоново курить на небі...
Хмари купчасті подібні до "димних", великих гір,
Вкритих снігом, але лиш так виглядає при дневі...
Скрізь видно ці гребені білі і вершини ушир.
Та чим далі, тим менш чітко бачим риси картини...
Синювата імла окутала сталисту даль дна.
Вкрила вона похмурим сірим туманом годину...
Хмари, якими б не були, це одна речовина.
Всім потрібні для росту й життя ці краплини води.
Хмари кличуть пагони, щоб жили всі повноліття.
...Зачаровуйся, дихай! Дощику, лиш вчасно прийди!
І повік не стерти, не спалити буття у світі.
... "І повік не стерти, не спалити буття у світі" 
чарівні думки 
