Так багато побратимів
Повернулось на щиті
Я один із тих, хто вцілив -
Винуватий без вини
Скільки в мене не летіло
Зусібіч смертельних стріл
Все одно мене не вбило
Сам не знаю, чом живий
На моїх раменах попіл
Бо крізь пекло я ішов
Досі когось чую стогін
Досі бачу чиюсь кров
Наді мною гуло небо
Трясло землю під ногами
Йшов долиною і степом
Був від втоми, наче п’яний
Я знаходив в собі сили
Попри біль і рвані рани
Вовком обертався сірим
Соколом летів крізь хмари
Скільки вистачало куль
Стільки ворога двохсотив
Сам у пащі смерті був
Але доля була проти
Я зробив усе, що зміг
І прийшов додому…
Люба, я тобі приніс
Своє серце у долонях
(Олексій Мазур, Дніпро 2024)
Чудовий вірш! 
