Я досі неможу в це повірить
що знову відбулося це зі мною
Що знову мене серце перекине
і я залишусь сам один з собою
Я буду пам'ятати як це боляче
і буду я терпіти свою біль
І заглядати кожен ранок в очі
і там чекати знову на її
А там як у пустій квартирі
безлюдно, холодно від сірих стін
І нахилившись дві картини
нагадують що знову ти один
І я так довго вже чекаю
а десь літає в самоті душа
Не повернулась вона з раю
залишилась де кинута вона
Та без бажання все згадаєш
як все у вас колись було
І своє серце відбиваєш
прокинувшись від крику ти свого
її нема не повернулась
глаза твої пусті ями
І в твої очі страшно глянуть
бо очі мертві без души
