Душа вже змучилась... Синочку, не засну!
Коли ж від тебе, любий, буде звістка?
І кинулась за сином, на війну!
Бо не потрібна була їй повістка.
Де ж ти, синочку?! Рвалися снаряди,
Вогонь навколо землю обпікав...
Нема гілок і птахою не сяде...
Ліс молодий старим і лисим став.
І враз побачила вона свою кровинку!
І обійняли його крила материнські...
Я тут, з тобою. Будем разом, синку.
Лиш тіло вдома... А я близько - близько.
Душа над сином на війні, в бою,
Як та голубка розправляє крила.
Врятуй синочка, Боженьку, молю.
Я буду донором йому життя і сили.
Валентина Дацко( Урода)
21/07/2024
