Божим вівцям
Яке то щастя, жити в Раю,
Коли матуся десь ридає.
Коли калина у вогні, а душі сплять.
Та це ж мені не так цікаво!.
Бо у Раї ,моїм..
чортяка розпинає
на тім хресті - доньку і сина .
Та я ж в Раю!?
Хоч Домовина -те все життя.
Та спочиваю у ній з коханою).
Й гуляю,на повну..
Бо ж - я мов в Раю.
Кров , як вино, свячену п'ю.
Еге.. та я ж Святий..
хрещений!
У Вавілоні , в Чаші злата.
Марія, трястя б її мати,
Мене як сина, визнає,
Іуда хоч імя моє!
Іуда..бо нема там Раю,
ДЕ мати сина поминає!
Нема!
БО правди там нема,
де всім керує лиш пітьма.
І Бог глухий та ще й німий
І Рай - не Рай.
Свинячий гній!
АН. БУК-СТЕФКО
