Не так жахливо припускатись
Помилок, як не визнавати
І осторонь порад триматись
Розумних, тих, що можуть дати
Тобі батьки, дорослі, друзі,
Коли найбільш їх потребуєш,
Коли стоїш на темній смузі
Свого життя. Якщо цінуєш
Його, тоді ти без вагання
До них дослухаєшся, друже,
Щоб помилка була остання
Та, що, я певен, прагнеш дуже.
Та зовсім це не означає,
Що не потрібно працювати.
Скажу тим, хто так ще вважає,
Щоб помилок, мов, більш не мати.
Щоб їх не мати, слід робити
Як слід, якщо не можеш – вчитись,
Аби лиш байдики не бити,
Не боячись, що помилитись
Ти можеш ще. Усякий знає,
Що для помилок час скінчиться,
Та лиш у тих, хто докладає
Усіх зусиль, старанно вчиться,
Рук не складає, не здається,
Хай навіть помилкам немає
І краю, іноді здається
Тому, хто їх багато має.
Тож хай вони тебе до цілі,
Хай не вдається їх минути,
Не зупиняють, бо на ділі
Її лиш зможеш досягнути.
Це знають всі, що успіх мають.
Вони їх також спершу мали,
А нині щасно поживають,
Так, як раніш лише бажали.
Євген Ковальчук, 03. 02. 2021
ID:
1020384
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 19.08.2024 22:39:04
© дата внесення змiн: 19.08.2024 22:39:04
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|