Прийшла приємна спіла осінь,
Із літом спека відлетіла.
Зраділи осені вельможній.
На серці все ж щось защеміло.
Лелеки в гніздах метушаться,
Пора покинуть рідний край.
Від цього смуток десь закрався,
Душе моя, не плач, звикай.
На те воно й життя це наше,
В нім треба все перемогти.
Не можна жити нам інакше,
Що доля дасть - усе пройти.
Життя! Яке коротке оце слово!
Чи зможем все в нім пережить?
Узнать життя - на все готові,
Тому ним треба дорожить.
Знесем усе, ми дуже сильні.
Хіба є дужчий хтось від нас?
На все ми маєм вдосталь сили,
І буде так в нас повсякчас!
--------------------------------------------
Колись писав про це Тарас,
Так хочу в край той зазирнути:
Садос вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Співають, ідучи, дівчати,
А матері вечерять ждуть...
Чи буде колись таке життя і в нас?..
