Забігла зима на гостини —
У вальсі кружля листопад,
А грудень зайшов на хвилину,
Присипав сніжком все не в лад.
А осінь ще барвами грає,
Танок у саду́ свій веде,
Листок за листочком злітає,
Душа від краси ще живе.
Та зима стоїть на порозі,
Білим подихом ліс обдала.
Морозом вдихає тривогу,
Хоч осінь ще тут, не пішла.
«Не спіши, – шепоче крізь віти, –
Ще сонця малюнки живі.
Я хочу ще барви творити,
Ще чути дощів голоси!»
А зима: «Мій час наступає,
Я снігом усе огорну,
Засніжений світ засинає
Й порине в казкову красу».
Та осінь ще далі кружляє,
Складає прощальний сюжет.
А зима вже зорі зплітає,
В красивий, холодний сонет.
25.11.2024р
Який гарний діалог між осінню і зимою! Чудовий вірш. 
