Вечір. Зайчик влігся на стежині.
Плаче. Він утік із дому нині!
Сам хотів по лісі погуляти,
Хоч не дозволяла цього мати.
Довго бігав горами, ярами,
Хащами кущистими, гаями.
А коли на травку ліг під дубом,
Мало вовку не попав у зуби.
Добре, що чкурнув він у норину.
Хоч вузька, сидів у ній годину.
А як вчув, що голод прижимає,
Вийшов. Бачить – вовка вже немає.
Та орієнтири заєць втратив.
Справа? Зліва? Де його є хата?
Думав, та згадати не вдалося.
Олень мимо йшов. Побачив Кося.
Зайчик почав слізоньки пускати.
Вирішив в малого запитати
Олень, чого плачем той зайшовся.
Захворів? На кривду напоровся?
- Що з тобою, заяча дитино?
- Я не знаю, де моя хатина.
З дому втік. Тепер мені не любо,
Мало вовк мене не з’їв під дубом.
- Що при твоїй хаті особливе –
Річка, гірка, озерце красиве?
- Джерельце є, що тече без спину
Десь стрибків за сорок від хатини.
- Знаю місце це. Бував не раз там.
Воду пив джерельну, як баласти
Тратив через те, що біг довгенько.
Довезу тебе туди, маленький.
Олень ліг.
- Сідай на мене, друже, -
Мовив Косю.
Той зрадів, і дуже,
На спині в оленя примостився.
Встав носій копит, убіг пустився.
Як у лісі трохи вже схололо,
Сонечко пішло за видноколо,
Олень біг спинив біля джерельця.
Тепле щось Коську ввійшло до серця.
Далі заєць знав уже дорогу.
Але олень не лишив малого.
Біля дому тільки зупинився.
Кось зістрибнув, оленю вклонився.
- Почекай мене, - почав казати.
- Щось тобі я винесу із хати.
В дім влетів він, як із вітром пір’я.
За хвилину вийшов на подвір’я.
Вибігли і мама його, й тато,
Винесли гостинчиків багато -
Оленю, рятівнику малого.
Більше не втікав із дому свого!
ID:
1032553
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 07.02.2025 18:29:19
© дата внесення змiн: 07.02.2025 18:29:19
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
