«переходиш це літо як лету убрід…»
Юрій Іздрик
переходиш це літо як Лету убрід
розігнавши сто доль узбережжям
течія стрімко зносить із весту на схід
за маршрутом вкрай необережним
перехресний вогонь всіх на світі зірок
не вміщається вже в об’єктиви
а ти робиш іще один впевнений крок
й небесам усміхаєшся криво
де ви всі хто святий нумо злиньте до тіл
дайте волю своїм парадигмам
і зробіть щоб на березі й далі довкіл
все засуджене вами застигло
вже достатньо усім на кістках пірамід
з потайними дверима й ходами
хай за нами ніхто вже не брьохає вслід
а відверто приходить до тями
***
