Стою я на краю,
Між добром і злом,
Що обиратиме душа,
За нею ж вибір лиш один…
Пролине день за ним і ніч,
Роки спливатимуть миттєво,
Летітиме у вічність те,
Що не можливо втримать…
Не ввічливості суть,
Не в пахощах троянд,
У ліриці, у пісні,
У серці наших душ…
За спрагою за пристрастю,
Та поміж злих людей,
Пройдуть пустими дні,
Й ми впадем в безодню…
Ми сповнені надії,
І сили і натхнень,
Ми створені кохати,
Лиш почуття німі…
Ми правді не клянемось,
Брехня ж краде життя…
Ми досить сил змінитись,
Ми можемо біль стерпіти,
Лиш вічність не знайти..
Дорогами з минулого,
Батьків знесилених від болю,
Не скажем дякую за все,
Звернем увагу в інший бік..
Не повернемось в рідний дім,
Бо вже в руках свобода,
Серця не тягнуться зігріти,
Коли тебе вже не чекають…
Можливо щось дано змінити,
І кожний вправі все спинить,
Та час іде його не спиниш,
Так само як і нас самих…!
ID:
147453
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 28.09.2009 19:08:05
© дата внесення змiн: 28.09.2009 19:08:05
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
