Мої всі музи повтікали
Налякані ло краю.
Життя їх розігнало всіх,
як їх зібрати маю?
Усі я рими розгубила,
десь у життєвім вирі.
Вони усі десь полетіли,
мов журавлі у вирій.
Слова розбіглися усі,
мов зайченята сірі.
Лишилися лише одні,
сюжети чорно-білі.
Лиш дощ і небо невеселе,
Засмучені і чорні села.
Кохання підле і зрадливе,
і сліз чиїхсь невпиння зливи.
Ось все що пишу у віршах своїх,
Це сум і біль , журба, і гріх.
Ви строго вірш мій не судіть.
Я хочу душі лиш збудить.
Оценка поэта: 5 Прислухайся до себе - емоції трансформуються у рядки і не завжди позитивні, все як у житті...А творча пауза-це природньо, за сплеском завжди іде спад...
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згідна, але щось мій спад, починає затягуватися...Дякую за оцінку!
16.12.2009 - 13:37
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І що?
16.12.2009 - 13:33
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заміжня,2 дітей і МУЖ!!!
16.12.2009 - 13:28
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не маю такого об'єкта...Значить вмирає кохання, вмирає поет у мені...