. Світлій пам’яті Скубія Пилипа Яковича,
який не витримавши невідомості з фрон-
ту про сина і зятя, добровільно пішов вою-
вати проти фашистів і сам безвісти про-
пав при форсуванні Дніпра.
Війна відгриміла... Прийшла Перемога.
На серці лишились глибокі сліди...
Якби то, дідусю, була така змога,
Ми б дуже хотіли до тебе прийти.
Шукав на війні ти любимих синочків,
З фашистами бився, та йшов до мети...
Вернулись додому твої два дубочки,
Тебе лиш ніколи тепер не знайти.
Пробач нас, дідусю, живих і здорових!..
Якій, підскажи, уклонитись землі?..
А може лежиш ти на схилах Дніпрових,
І чуєш, як бігають діти малі?..
А, може, братаєшся в Братській могилі
З такими, у кого Безсмертний ім’я,
Про це нам розкажуть Славутича хвилі,
Про це заспіває нам пісню земля!
Безвісний солдате, прийми наші квіти,
З поклоном від нашого роду прийми...
Хай пісня лунає, хай сонечко світить,
Хай діти ростуть і не знають війни!
Дякую.
