мій бог зі мною. завжди зі мною.
знає печаль мою, тихо тамує втому.
біль мій прийняв. собі прийняв як рідний!
спраглу душу підняв, вселив надію.
вірю, коли погано, дякую, коли добре.
в серці не тримав його ні вічно, ні навіть довго.
вірю у нього щиро, часом аж до нестями.
але не знаю правди, не знаю його правил.
як пояснити тому, хто може лише чути,
що ти від нього хочеш
й дізнатись як воно потім буде?
як розпізнати дії були його чи твої?
як запитати ввічливо, щоби було скромно?
хто відповість за нього?
втім чи це потрібно?
він своє діло робить
і його справи видно.
може, це лиш накрути,
може, це плід уяви.
але щось в цьому є --
я це напено знаю.
