А час гоїть рани усі – казали мені колись люди.
Роки вже давно ті пройшли, а біль мов недавня застуда.
Так боляче зараз немов, стріляє стрілець в мої груди
Я хочу забути усе, та знаю, що біль не забуду.
Я так хочу втратити пам’ять, щоб все це було наче сон.
Бо сни я завжди забуваю, і сон не повернеться знов.
І не відчувати я болю так хочу, так мрію, бажаю.
І знову когось покохати, та цього я не відчуваю.
Та чи заслужила терпіти цю біль я у день та в ночі?
У щасті я мріяла жити, важливо це було й тобі.
Що сталося потім з тобою? змінилось в тобі наче щось.
І так було боляче слухать як серце вмирає ось-ось.
