Ти завжди зустрічаеш мене мільйонами вечірніх вогнів, дзеркальним блиском шикарних машин, приємним гуркотом експресів і пронизливою прохолодою метрополітену.Ти відразу насуваешся на мене своею пишнотою, вражаеш мобільністю, змушуеш мене ЖИТИ...і я..мимоволі починаю рухатися у заданому тобою темпі. Іноді ти такий жорстокий і немилосердний у своїй ласкавості і ніжності, і такий безпорадний у своїй могутності.
Сотні тисяч незнайомих і водночас таких рідних людей зустрічаю на своєму шляху, всі чогось хочуть від мене, і водночас всім байдуже до мого існування.
А я не зупиняюсь, я йду і не уявляю свого життя без цього шаленного і божевільного міста, де переплелись минуле і майбутнє, реальне і фантастичне, божественно високе і приземленно нице.
Тут кожен живе своїм життям і ніхто не розуміє, що мільйони їхніх життів складають одне едине величне і вічне життя, яким живе це місто!
О, Киеве мій! Я без пам*яті закохана в тебе.Ти змушуєш моє сердце шаленно битися і безнадійно завмирати, завдяки тобі я відчуваю себе живою і дієвою, ти даєш мені море енергії і безліч різноманітніх емоцій. Я насолоджуюсь приємною втомою трудового дня і блаженною радістю відпочинку. Ти захоплюеш в свої міцні обійми і вже ніх то не в змозі звільнитися з них. Ти полониш сердце кожного, хто хоч раз ступить у твої володіння.
Ти місто радості і смутку, місто пам*яті і швидкоплинних подій, місто великих можливостей і безпорадності, ти чаруеш і вабиш, кличиш і заманюеш, зваблюеш і підкоряеш.
В одну мить ти змушуєш відчувати себе надлюдиною, а в іншу беззахисною істотою, ти надихаеш мене на великі діяння, а тоді забираеш усі усі сили, і стає важко дихати, і не осягнути твоеї величності, твоєї сили і вічності...та все одно я щаслива і душа блаженствує від несвідомої закоханності в тебе!
***Дякую всім хто дочитав :))))
