Вітри. Вітри заколисують землю
Руки гарячі торкаються скронь,
Вгадаю тебе за пульсом і звуком
вгадаю знайомий оксамитовий цьом,
а ще - асфальт вже видав твої кроки...
Місячний серпик впускає в обійми,
вкриває гаптованим золотом шовком
а я роздивляюсь зірчасті узори:
хто вишив майстерно і ткав полотно?...
Із колиски своєї я знов роздивляюся землю,
чіпляю на гак сріблясте чарівне цебро,
роси золотої, мов меду, наберу із туманів,
а вранці горошинки рясні відвару лісного
кожен ротик напоять земний.
І зволожений світ танцюватиме радо
по калюжах стрибатимуть зайці малі...
Я вмостилася зручно, продовжуйте казку -
балакучі не сплять цвіркуни.Гомонять
про гарячі піски і про пальми Карибів,
про мандруючі руки на пагорбах тіла,
про тріпочуче сонце, що б"ється об борт
кришталевого келиха. І мов кубики льоду,
тане твоє, вкрай розгублене, серце...
Доторкнися, відпий еліксиру із чаші,
насолода хмільна розтечеться віразу
по руслам судин життєдайним потоком
і під ковдрою в човнику буде вдосталь тепла
серед лоскотних зір, посеред шовку.
Посеред сну...
18.08.2010р.
Доторкнися, відпий еліксиру із чаші,
насолода хмільна розтечеться віразу
по руслам судин життєдайним потоком
і під ковдрою в човнику буде вдосталь тепла
серед лоскотних зір, посеред шовку.
Тепло, аж гаряче!!!!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так старалась, так старалась, все для Вас!!!Дякую що дослухались! 
треба щоб цей смайлик малював з Вашого вірша!! 
